На березі мрійливої ріки,
У затишші дерев, серед зелених лугів
Уже чотири з половиною віки
Живе усім нам ріднеє село - Теслугів.
Село, де вперше ти ступив
У світ незнанний несміливим кроком,
Де вперше хтось тебе і ти простив,
Де кріпнув, ріс,міцнів із кожним роком.
Згадай, з тих пір, коли покинув ти село,
Хотів завжди відчути материнську ласку.
Казав: «Поїду, що б там не було,
Хоч би на Дмитра, або хоч на Паску.»
Але шалений вир подій, буденних справ
Не раз святу надію тую забирали,
Або злий рок таку можливість обривав,
А батько й мати і село тебе чекали.
І хоч давно пішов ти у далекий світ,
Та, незважаючи на горе чи якісь заслуги,
Завжди згадаєш свій найперший слід,
Згадаєш подумки ти свій Теслугів.
Д.Дикун
Теслугів лежить на людному шляху. Тут проїжджають екскурсії, прямуючи до Державного історико - меморіального заповідника «Поле Берестецької битви».
У перше воно згадується 1545 року в опису Луцького замку», де йдеться і про городню — двір із кількома дерев'яними будівлями — «пани Михайловой Свинюской с Теслухова». Така згадка є в тому ж акті при опису великого земського мосту. Наступні записи стосуються 1561 року: в заяві Федори Свинюської говориться про отримання нею від Марка Журавницького 1000 кіп литовських грошей, а в заяві Журавиицького — про повернення йому Свинюською сіл Блудова (з присілком Десятиною), Жабокриків і Теслугова (з присілками Крупцом, Борятином, Доброводою і Піщанкою),що перебували у володінні її чоловіка. До речі, з ім'ям Журавиицьких (в інших документах Журавницькі) пов'язана цікава сторінка історії української літератури XVI століття, про що в журналі «Дзвін» (№7 за 1990 р., стор. 114—129) докладно розповів відомий літературознавець Григорій Нудьга. Марко Васильович Журавницький (народився близько 1475—1480 років, помер 1580 року в Луцьку) був середньої руки шляхтич, володів селом Журавлики (нині в Горохівському районі на Волині). У 1560 році його обрали владикою луцьким, але, оскільки він вважав себе не духовною особою, висвячуватися відмовився. Журавницький любив книги, привчав шанувати їх і своїх дітей. Серед них Іван (? — 1525—1530 — скараний 1589) і його дружина Олена Копоть — одні з перших відомих українських поетів того часу. Іван Маркович вчився у Журавниках, потім у школі при Жидичинському монастирі, можливо, вчився і в Краківському університеті, але залишив його. Одружившись з Оленою, яка виховувалася у дядька, що працював при яворі литовського князя у Вільні, Іван оселився у невеликому маєтку в Теслугові. Було це в 1566 році. А в 1575 році подружжя написало сатиричний вірш на Ганну, дочку нареченого владики Борзобагатого, і цей вірш на листівках був вивішений у Луцьку для загального ознайомлення. Відтоді твір, що народився у Теслугові, друкується у всіх збірниках давньої української поезії. Але його авторам він коштував судового переслідування. Теслугів згадується і в акті від 23 травня 1597 року — у скарзі священика Воздвиженської церкви села Щуровці Кременецького повіту Марка Захаровича Берестянича, який перед тим був при церкві Теслугова, — на міщан щуровицьких у зв'язку з тим, що вони всупереч домовленості перед його вступом на приход запросили іншого священика. Це один з перших священнослужителів у Теслугові, ім'я якого дійшло до нашого часу. Дальші відомості стосуються вже XVIII століття. Священикам в цьому селі були: Федір БОЖОВСЬКИЙ, народився близько 1730 року, священствував з 1758 року до 9 липня 1791 року, дня смерті, поховав його в Теслугівській церкві парох і дзекан роговиніський Ілля Скакальський; Ілля Демчинський, з першої половини 1787 р. — вікарій, а з другої половини 1791 р. — парох теслугівський, був до початку 1794 р.; Леонтій Козловський — з липня 1795 р. по лютий 1796 р.; Андрій Перенятинський з 1796 до 1803 року; Петро Якович Божовський, народився 1769 р., священствував у Теслугові з 1804 по 1825 р., при ньому метричні книги вперше 5 грудня 1805 р. були підписані благочинним отцем Василем Жуковецьким, отже, до того часу церкву вже повернули з уніатства в православ'я; Федір Іванович Тишкевич (зять Божовського), народився близько 1800 р., священствував з 1826 до 13 травня 1860 р., коли помер від туберкульозу і був похований на приходському кладовищі. Після цього священиками були Василь Комашко, Іоан Мартиніанов-Стенковський (похований у Теслугові),. Лук'ян Матусевич та інші. Псаломщиками служили й поховані в цьому селі Яків Божовський (1727—1794), Микола Якович Божовський (1766—1825), Іван Миколайович Божовський (1812— 1846) та ін.
У минулому столітті Телугів мав цікаві пам'ятки архітектури. Церква святого великомученика Дмитра Солунського була збудована в 1873 році. А роком перед тим на приходському кладовищі звели дзвіницю на честь Марії Магдалини — в пам'ять про чудесне зцілення від епідемії. Привертала увагу добротна кам'яна будівля на підвищенні, і котра, за переказами старо жилів, була споруджена Марією Мнішек як ратуша.
Згодом тут розміщалися Теслугівське волосне управління, гуртожиток для учнів місцевого однокласного народного училища (існувало з 1879 р.) і сільська пошта. Теслугів, як уже було сказано, віддавна став осередком культури і поширення знань. У 1895 р. у Вербі краєзнавець Г. Ісаєвич на хорах старої церкви виявив копію знаменитого «Апостола» Франціска Скорини, що її виконав у 1593—1594 роках у Теслугові Тихоненя. А при церкві в Теслугові у 80-і роки минулого століття зберігалися такі стародруки: «Цвєтослав» (виданий Львівським братством 24 травня 1651 р.); «Служебник» (виданий при лубенецькому єпископі Феодосії Рудницькому в Почаївській лаврі в 1733 р.); «Тріод постная» (видана при єпископі Афанасії Шептицькому в тій же лаврі в 1744 р. і . придбана для Теслугівської церкви Меланією Хвостихою — очевидно, Фастихою — від Фаст, таке прізвище зустрічається і тепер — за 36 польських злотих);
«Требник» (виданий при Сильвестрі Рудницькому в Почаєві в 1771 р.); «Служебник» (виданий при Кіпріані Стецькому в Почаєві в 1778 р. і придбаний для Теслугівеької церкви Петром Фусиком за 34 польських злотих 5 серпня 1787 р.). Крім того, в церковній бібліотеці були й інші книги. Діяла 6-класна приходська школа. В народному училищі в 1884 р. навчалися 64 учні. Щодо назви «Теслугів», то, за однією з версій, виводиться вона із спільних за коренем слів, як «тесло» (вид сокири з лезом, розташованим перпендикулярно до топорища, наче у мотиці), «теслиця» (різець кустарів для виготовлення ложок, ночов), тобто, швидше всього, назва відобразила древній рід занять жителів цього села.