Вівторок, 12.12.2017, 18:42
Вітаю Вас Гість | RSS

Теслугівська публічно-шкільна бібліотека

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу

Каталог статей

Головна » Статті » Мої статті

Історія с.Теслугів
 На березі мрійливої ріки,
 У затишші дерев, серед зелених лугів
 Уже чотири з половиною віки
 Живе усім нам ріднеє село - Теслугів.
 
 Село, де вперше ти ступив
 У світ незнанний несміливим кроком,
 Де вперше хтось тебе і ти простив,
 Де кріпнув, ріс,міцнів із кожним роком.
 
 Згадай, з тих пір, коли покинув ти село,
 Хотів завжди відчути материнську ласку.
 Казав: «Поїду, що б там не було,
 Хоч би на Дмитра, або хоч на Паску.»
 
 Але шалений вир подій, буденних справ
 Не раз святу надію тую забирали,
 Або злий рок таку можливість обривав,
 А батько й мати і село тебе чекали.
 
 І хоч давно пішов ти у далекий світ,
 Та, незважаючи на горе чи якісь заслуги,
 Завжди згадаєш свій найперший слід,
 Згадаєш подумки ти свій Теслугів.
 
                                             Д.Дикун
 
   Теслугів лежить на людному шляху. Тут проїжджають ек­скурсії, прямуючи до Державного історико - меморіального заповідника «Поле Берестецької битви».
   Упарше воно згадується 1545 року в опису Луцького замку», де йдеться і про городню — двір із кількома дерев'яними будівлями — «пани Михайловой Свинюской с Теслухова». Така згадка є в тому ж акті при опису великого земського мосту. Наступні записи стосуються 1561 року: в заяві Федори Свинюської говориться про отримання нею від Марка Журавницького 1000 кіп литовських грошей, а в заяві Журавиицького—про повернення йому Свинюською сіл Блудова (з присілком Десятиною), Жабокриків і Теслугова (з присілками Крупцом, Борятином,Доброводою і Піщанкою),що перебували у володінні'її чоловіка. До речі, з ім'ям Журавиицьких (в інших документах Журавницькі) пов'язана цікава сторінка історії української літератури XVI століття, про що в журналі «Дзвін» (№7 за 1990 р., стор. 114—129) докладно розповів відомий літературознавець Григорій Нудьга.
   Марко Васильович Журавницьки'й (народився близько 1475—1480 років, помер 1580 року в Луцьку) був середньої руки шляхтич, володів селом Журавлики (нині в Горохівському районі на Волині). У 1560 році його обрали владикою луцьким, але, оскільки він вважав себе не духовною особою, висвячуватися відмовився. Журавницький любив книги, привчав шанувати їх і своїх дітей. Серед них Іван (? — 1525—1530 — скараний 1589) і його дружина Олена Копоть — одні з перших відомих українських поетів того часу. Іван Маркович вчився  у Журавниках, потім у школі при Жидичинському монастирі, можливо, вчився і в Краківському університеті, але залишив його. Одружившись з Оленою, яка виховувалася у дядька, що працював при яворі литовського князя у Вільні, Іван оселився у невеликому маєтку в Теслугові. Було це в 1566 році. А в 1575 році подружжя написало сатиричний вірш на Ганну, дочку нареченого владики Борзобагатого, і цей вірш на листівках був вивішений у Луцьку для загального оз­найомлення. Відтоді твір, що народився у Теслугові, друкується у всіх збірниках давньої української поезії. Але його авторам він коштував судового переслідування.
    Теслугів згадується і в акті від 23 травня 1597 року — у скарзі священика Воздвиженської церкви села Щуровці Кременецького повіту Марка Захаровича Берестянича, який перед тим був при церкві Теслугова, — на міщан щуровицьких у зв'язку з тим, що вони всупереч домовленості перед його вступом на приход запросили іншого священика.
    Це один з перших священнослужителів у Теслугові, ім'я якого дійшло до нашого часу. Дальші відомості стосуються вже XVIII століття. Священикам в цьому селі були: Федір БОЖОВСЬКИЙ, народився близько 1730 року, священствував з 1758 року до 9 липня 1791 року, дня смерті, поховав його в Теслугівській церкві парох і дзекан роговиніський Ілля Скакальський; Ілля Демчинський, з першої половини 1787 р. — вікарій, а з другої половини 1791 р. — парох теслугівський, був до початку 1794 р.; Леонтій Козловський — з липня 1795 р. по лютий 1796 р.; Андрій Перенятинський з 1796 до 1803 року; Петро Якович Божовський, народився 1769 р., священствував у Теслугові з 1804 по 1825 р., при ньому метричні книги вперше 5 грудня 1805 р. були підписані благочинним отцем Василем Жуковецьким, отже, до того часу церкву вже повернули з уніатства в православ'я; Федір Іванович Тишкевич (зять Божовського), народився близько 1800 р., священствував з 1826 до 13 травня 1860 р., коли помер від туберкульозу і був похований на приходському кладовищі. Після цього священиками були Василь Комашко, Іоан Мартиніанов-Стенковський (похований у Теслугові),. Лук'ян Матусевич та інші.
    Псаломщиками служили й поховані в цьому селі Яків Божовський (1727—1794), Микола Якович Божовський (1766—1825), Іван Миколайович Божовський (1812— 1846) та ін.
    У минулому столітті Телугів мав цікаві пам'ятки архітектури. Церква святого великомученика Дмитра Солунського була збудована в 1873 році. А роком перед тим на приходському кладовищі звели дзвіницю на честь Марії Магдалини — в пам'ять про чудесне зці­лення від епідемії. Привертала увагу добротна кам'яна будівля на підвищенні, і котра, за переказами старо­ жилів, була споруджена Марією Мнішек як ратуша.
    Згодом тут розміщалися Теслугівське волосне управління, гуртожиток для учнів місцевого однокласного народного училища (існувало з 1879 р.) і сільська пошта. Теслугів, як уже було сказано, віддавна став осередком культури і поширення знань. У 1895 р. у Вербі краєзнавець Г. Ісаєвич на хорах старої церкви виявив копію знаменитого «Апостола» Франціска Скорини, що її виконав у 1593—1594 роках у Теслугові Тихоненя.
    А при церкві в Теслугові у 80-і роки минулого століття зберігалися такі стародруки: «Цвєтослав» (виданий Львівським братством 24 травня 1651 р.); «Служебник» (виданий при лубенецькому єпископі Феодосії Рудницькому в Почаївській лаврі в 1733 р.); «Тріод постная» (видана при єпископі Афанасії Шептицькому в тій же лаврі в 1744 р. і . придбана для Теслугівської церкви Меланією Хвостихою — очевидно, Фастихою — від Фаст, таке прізвище зустрічається і тепер — за 36 польських злотих); «Требник» (виданий при Сильвестрі Рудницькому в Почаєві в 1771 р.); «Служебник» (виданий при Кіпріані Стецькому в Почаєві в 1778 р. і придбаний для Теслугівеької церкви Петром Фусиком за 34 польських злотих 5 серпня 1787 р.). Крім того, в церковній бібліотеці були й інші книги. Діяла 6-класна приходська школа. В народному училищі в 1884 р. навчалися 64 учні.
    Щодо назви «Теслугів», то, за однією з версій, виводиться вона із спільних за коренем слів, як «тесло» (вид сокири з лезом, розташованим перпендикулярно до топорища, наче у мотиці), «теслиця» (різець кустарів для виготовлення ложок, ночов), тобто, швидше всього, назва відобразила древній рід занять жителів цього села.
Категорія: Мої статті | Додав: ya_nazik (11.05.2010)
Переглядів: 1682 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:


Пошук
Наші партнери

Друзі сайту
Рівненська ДОБ
Радивилівська ЦСПШБ
Іванівська ПШБ
Козинська ПШБ
Крупецька ПШБ
Михайлівська ПШБ
Дружбівська ПШБ
Хотинська ПШБ


с.Теслугів Рівненська обл. Радивилівський р-н © 2017
Створити безкоштовний сайт на uCoz